Історія ХК “Динамо” Харків

Команда «Динамо-Харків» була створена 30 липня 1979 року за всебічної підтримки керівництва області, міста, ФСТ «Динамо» та сформована з гравців молодіжної команди «Динамо-Москва» – чемпіона Першості СРСР 1978-79 року та очолив її старший тренер – Заслужений тренер РРФСР (з 1980 року) Єгоров Валентин Михайлович, помічники – тренери Зайцев В.К. та Макренський Ю.Є., лікар команди – Душанов В.В. У дебютному для харків’ян 34-му Чемпіонаті СРСР II ліга Західна зона була поставлена ​​задача закріпитися в першій десятці турнірної таблиці, на фініші динамівці посіли 8 місце. Склад команди першого сезону «Динамо» постійно змінювався через недосвідченість багатьох гравців, однак такі гравці як І. Магідов – воротар, В. Єршов, П. Єфімов, А. Тишков, А. Юнусов, А. Варівончик та капітан команди Е .Попіхін взяли на себе роль лідерів.

У другому у своїй історії сезоні 1980/81рр. харківські динамівці посіли почесне 3 місце – це результат якісних кадрових змін у колективі. Помічником старшого тренера команди став працювати відомий у минулому гравець московського «Динамо» – майстер спорту міжнародного класу Анатолій Геннадійович Мотовилов, у січні 1981 року начальником команди був призначений заступник голови зі спорту ХОС Динамо В.В. Биков. До складу команди увійшли досвідчені гравці А. Печенєв та А. Ксенофонтов обидва зі СК ім. Урицького Казань, Е. Цируль («Прогрес-Око»), І. Фуніков («СКА» МВО «Калінін»), В. Коробов («Латвіяс Берз», Рига), Ігор та Андрій Морозови – брати-близнюки з Московського «Динамо», захисник В. Любкін із Південного Уралу «Орськ», із Мінського «Динамо» форвард В. Зубрильчев, який став найкращим хокеїстом «Динамо» за підсумками минулого сезону.

У сезоні 1981/82 рр. перед командою було поставлено амбітне завдання – вихід до першої ліги Радянського хокею. Склад команди поповнився досвідченими захисниками С. Алексєєвим («Динамо-Мінськ») та В. Новіковим (СК ім. Урицького, Казань), нападниками В. Поляковим («Латвіяс Берзс») та П. Єфімовим («Хімік Воскресенськ»). Лідерами цього сезону були В. Єршов, А. Ксенофонтов, В. Зубрильчев, А. Юнусов, І. Фуніков, А. Варівончик, А. Печенєв, Е. Цируль, В. Дров’янніков та С. Алексєєв. У фінальному турнірі шести найсильніших команд другої ліги харків’яни втратили лише два очки і, здобувши дев’ять перемог, достроково забезпечили путівку до першої ліги. Впевненою грою порадував воротар команди І. Магідов. Найкращим бомбардиром команди за кількістю забитих шайб став А. Юнусов — 36 голів, а за системою підрахунку гол+пас В. Зубрильчев — 57 очок.

До свого дебюту у першій лізі сезону 1982/83 рр. динамівці готувалися ретельно. Проведено доукомплектування складу. До команди прийшли: воротарі — О.Орленко («Автомобіліст-Караганда») та О. Семенов («Промінь-Свердловськ»). Захист поповнив О.Хоменко із київського «Машинобудівника». Нові нападники О. Подузов («Сокіл-Київ»), О. Писарєв (СК ім. «Урицького», Казань) та О. Єфімов із Воскресенська. У ході чемпіонату харківська команда отримала солідне підкріплення. Наприкінці жовтня до її складу влилися найдосвідченіші форварди з Ризького «Динамо» А. Ємельяненко та І. Коржилов, а трохи пізніше з Мінська повернувся нападник О. Варівончик. За підсумками Чемпіонату ХК “Динамо-Харків” посіло 7 місце серед команд першої ліги. Найкращим гравцем у сезоні 1982/83 рр. став капітан команди О. Ємельяненко, пристойно відіграв сезон воротар О. Семенов. Найкращий бомбардир У. Зубрильчев — 63 очко (47+16). Тренерський склад команди залишився без змін, додалися нові фахівці лікар В. Плехов, масажист В. Левін та адміністратор В. Сидоренко.

У липні 1983 року перед сезоном 1983/84 рр. команді був представлений новий старший тренер Ю. Г. Очнев – колишній гравець команд вищої ліги «Локомотив-Москва» та «Даугава-Ріга», наставник Саратовського «Кристала» та Мінського «Динамо», а останнім часом тренер СДЮСШОР «Динамо-Москва». В.М. Єгоров перейшов до тренерського штабу Московського «Динамо». Зміни у складі гравців були мінімальними. Прийшли в команду два новачки з молодіжної Московського «Динамо» – воротар О. Карпін та О. Ткачук. «Динамівці» досягли помітного прогресу в порівнянні з минулим сезоном перемістилися з сьомого на четверте місце. Одним із найвдаліших тренерських рішень трійка нападу А. Юнусов-І. Коржилов-В. Зубрильчев. Ця трійка стала найрезультативнішою в команді, закинувши 118 шайб цього сезону. У другій половині чемпіонату знайшла свою гру стабільна трійка нападу І. Фуніков-В. Єршов-А. Ксенофонтов. Прогресував у сезоні молодий захисник В. Любкін. А ось досвідчені захисники Е. Цируль, А. Печенєв, С. Алексєєв, В. Новіков грали дуже нерівно. Протягом усього сезону надійно та впевнено грав воротар О. Семенов.

Перед початком сезону 1984/85 рр. у складі “Динамо” відбулися великі зміни. Пішов із команди тренер А.Г. Мотовилів. Перейшов до Московського «Динамо» найкращий бомбардир команди В. Зубрильчев і став там одним із лідерів атаки, дебютував у складі збірної СРСР. Окрім Зубрильчева команду покинули основний воротар А. Семенов та його дублер А. Карпін, нападник А. Писарєв та О. Подузов, захисник В. Новіков. Помічником Ю.Г. Очнева став В.М. Єгоров, який повернувся після річної відсутності. Перед початком сезону до Харкова було запрошено групу перспективних хокеїстів із молодіжки Московського «Динамо»: А. Амелін, А. Віттенберг, В. Благодатських, І. Комісаров, І. Павлов та С. Ніконоров. Із київського Сокола прийшов О. Мажугін. Поповнили склад два досвідчені голкіпери І. Магідов та Г. Ушаков Воскресенського «Хіміка» – вихованець московського «Динамо». Фінішували “динамівці” Харкова після першого етапу чемпіонату на третьому місці. Це найвище досягнення команди у своїй історії на той момент. Перед перехідним етапом закінчив свої виступи у хокеї 36-річний О. Омеляненко, були травмовані І. Коржилов, В. Поляков, В. Єршов. Найстабільнішими у складі Динамо були дві ланки: Фуніков-Єршов-Ксенофонтов та Юнусов-Коржилов-Поляков на їхньому рахунку левова частка шайб, закинутих командою -83 та 62, відповідно. Вирізнявся снайперськими здібностями молодий О.Ткачук, який закинув 21 шайбу.

У 40-му Чемпіонаті СРСР, а для харків’ян сезон 1985/86 рр. були внесені значні зміни. Перша ліга розширилася до 20-ти команд, розділених на дві групи – Західну та Східну. З команди пішли А. Ксенофонтов (до Казані), відрахований А. Бевз. Дебютували цього сезону одразу чотири вихованці харківського дитячо-юнацького хокею: захисник Б. Михальченко, нападники Г. Кожокін, А. Трасеух та Г. Самойленко. На першому етапі чемпіонату Харківське «Динамо» зайняло перший рядок турнірної таблиці. У боротьбі за вихід до вищої ліги Чемпіонату СРСР у перехідному турнірі харків’яни не змогли завоювати одну з двох путівок до вищого ешелону радянського хокею.

Стабільно провели сезон: воротарі Г. Ушаков та І. Магідов, трійки нападу Поляків – Коржилов – Юнусов та Фуніков – Єршов – Ткачук, де найпомітнішим був А. Ткачук – 36 закинутих шайб на його рахунку.

У сезон 1986/87 рр. динамівці входили зі старими проблемами. Ще минулого року харків’яни змушені приймати гостей Чемпіонату СРСР на тренувальній ковзанці, оскільки льодове обладнання палацу спорту вийшло з ладу. Тим не менш, завдання поставлені на сезон мінімум – вихід у перехідний турнір, максимум – вихід у вищу лігу. Зміни у складі команди: завершив ігрову кар’єру захисник Е. Цируль, перейшов у «Кренгольм-Нарва» В. Поляков.

Поповнення ж у харків’ян було доволі пристойним. Московське Динамо передало досвідченого форварда М. Анфьорова. Зі Свердловського «Автомобіліста» прийшов нападник С. Повечеровський. Вже під час чемпіонату команду поповнили ще низка московських одноклубників: А. Яковенко та В. Глушенков, нападник В. Єловіков із Київського «Сокола». На першому етапі харків’яни посіли 2 місце та вийшли у перехідний турнір. У другому етапі команда не змогла здобути путівки до вищої ліги і посіла у перехідному турнірі шосте місце з восьми команд. У березні 1987р. відправлено у відставку старшого тренера Ю.Г. Очнев. Виконуючим його обов’язки було призначено В.М. Єгоров. Змін у керівництві на якість гри колективу не внесли. Однією з причин нестабільності виступу команди у перехідному турнірі – слабка гра воротарів Ушакова та Магідова. Найстабільнішою трійкою нападу у харків’ян було поєднання Юнусов – Коржилов – Ткачук на їхньому рахунку 86 закинутих шайб і всі три форварди стали найрезультативнішими в команді за системою гол+пас, набравши відповідно 47,46,48 очок. Цього сезону дебютували ще два вихованці дитячо-юнацького хокею – І. Малихін та С. Петренко, але після закінчення сезону були запрошені до двох найвідоміших радянських клубів – ЦСКА та «Динамо-Москва».

Незважаючи на те, що перед початком сезону 1987/88 рр. динамівці зазнали кадрових втрат (пішли А. Яковенко, І. Малихін, А. Віттенберг, В. Благодатських, В. Єловіков, С. Петренко, Д. Фролов), мета у команди залишилася колишня – вихід у вищу лігу. Помічником старшого тренера Єгорова став Ю. Балашов, лікарем команди – М. Костянтинів. Поповнили склад команди досвідчений одноклубник із Москви В. Шкурдюк та молоді таланти звідти ж, нападники Д. Зінін та В. Карамнов. Зміцнила захист поява досвідченого В. Кузнєцова та переведення на захист нападаючого А. Мажугіна. За підсумками першого етапу чемпіонату харків’яни зайняли перший рядок турнірної таблиці. Дуже потужно стартували у перехідному турнірі – п’ять перемог у шести іграх. Але, на жаль, травмуються одразу два воротарі Ушаков, а потім Магідов. Терміново довелося запросити 19-річного воротаря з Московського «Динамо» К. Капкайкіна. За два тури до кінця чемпіонату становище було таким, що на виїзді у матчах із іжевською «Іжсталлю» потрібні дві перемоги для дострокового виходу до вищої ліги. «Динамо-Харків» двічі обіграла Іжсталь – 4:0 та 8:3. Путівка до еліти Радянського хокею була добута достроково! Протягом усього сезону провідну роль у складі «Динамо» відігравала ланка. Анферов – Варівончик – Повечеровський, де лідером був капітан команди М. Анферов. Друга ланка найчастіше мала такий склад: Юнусов – Коржилов – Ткачук на рахунку якого 71 шайба. Справжнім відкриттям турніру був дебют харківського вихованця 18-річного К. Буценка. Лідером оборони виявив себе досвідчений В. Глушенков. Мета, поставлена ​​перед командою – вихід у вищу лігу була досягнута. Харківську команду чекав дебют в еліті Радянського хокею.

Дебют харківських динамівців у вищій лізі відбувся у сезоні 1988/89 рр. Зміни у колективі відбулися мінімальні. Закінчив свої виступи у хокеї І. Магідов, перейшли до Московського «Спартака» Зініна і Ткачука. Натомість прибули два гравці київського «Сокола» воротар А. Васильєв та нападник А. Сидоров. Набирали досвіду вчорашні юніори Михальченко, Кожокін, Шаргородський, Литвиненко. Набрав форму Г. Ушаков, та якщо з Воскресенського «Хіміка» запросили захисника З. Акулов. Головне придбання сезону був московський динамівець М. Фахрутдінов. За участю цього хокейного бомбардира тренери створили ударну ланку Фахрутдінов – Трасеух – Анферов, рівного якому не було жодного суперника. Третина шайб закинула ця ланка у перехідному турнірі. Іноді лідерство брало на себе і ланку Повечеровський – Буценко – Фуніков. У результаті, у тяжкій боротьбі, харків’яни відстояли своє місце у вищій лізі.

Перед другим сезоном у турнірі вищої ліги 1989/90 рр. Колектив залишило відразу шість гравців основного складу – Коржилов, Фахрутдінов, Глушенков, Фуніков, Капкайкін, Карамнов. З Воскресенського «Хіміка» було запрошено воротаря С. Кіряхіна. У команді залишилася половина гравців вікової категорії – ветерани, а друга половина – молодь, середня ланка була відсутня. Тренерам не залишалося нічого іншого, як довіряти вихованцям місцевої хокейної школи: А. Бущану, В. Сліпченко, Є.В. Сиченко. Із 24 гравців, які виходять на гру, десять гравців – молодь харківської школи хокею. Після низки поразок у перехідному турнірі було звільнено старшого тренера В. Єгорова. Його місце зайняв Е. Цируль – колишній гравець «Динамо-Харків». Тренерський дебют не вдався, команда залишила елітний дивізіон.

У сезоні 1990/91, повернувшись до першої ліги, «динамівці» Харкова мали зміну поколінь хокеїстів. Пішли ветерани команди Анферов, Коржилов, Почеровський, перейшли у Київський «Сокіл» Трасеух та Сидоров. Прийшли в команду Є. Аліпов із «Сокола», О. Безроднов із Свердловського «Автомобіліста» та 17-річний воротар із Свердловського «Проміня» А. В’юхін. Гра команди цього сезону була не виразною, та й керівництво області та міста явно втратило інтерес до команди. Все більш гостро стояло питання фінансування. Наприкінці сезону у складі грали вже 15 юних вихованців харківської школи хокею. Відзначилися гарною та стабільною грою Литвиненко, Аліпов та юний воротар О. В’юхін. На першому етапі команда посіла перше місце, а у перехідному турнірі харків’яни були восьми.

У сезоні 1991/92 рр. залишили команду Ушаков, Мажугін, Чорний, Хоменко, Шаргородський. Їм на зміну прийшли Трасеух із «Сокола», Марінін та захисник із Казані Свілін. Закінчивши грати У. Єршов став помічником старшого тренера Еге. Цируля. Начальником команди став І. Коржилов. На етапі підготовки до сезону команда зіткнулася з уже знайомою проблемою відсутністю льоду. Готувалися у Білгороді. Але, незважаючи на погіршення умов за змістом команди, харків’янам все ж таки вдалося пробитися в перехідний турнір. У цей час відбувалися великі зміни, у зв’язку з розпадом СРСР. Після того, як у січні 1992 року в Москві на конференції хокейних фахівців СНД, було ухвалено рішення про створення Професійної хокейної ліги СНД, куди «Динамо-Харків» не увійшло, спортивний сенс перехідного турніру було втрачено. Ці змагання так і не було доведено до логічного завершення.

Фінансові проблеми для команди стали практично нерозв’язними і керівництво ХОС «Динамо» вирішило припинити існування команди. Так закінчилася 13-річна історія хокейної команди майстрів «Динамо-Харків», яка виховала у своїх лавах цілу плеяду талановитих гравців, один із них Олімпійський чемпіон Сергій Петренко.

Найкращі показники гравців Динамо Харків за всю історію.

Вся інформація про історію хокейної команди «Динамо» Харків взята з книги «Динамо» (Харків), історія команди: цифри, факти, коментарі. Укладачі: Віктор Жалій, Анатолій Сідь. Сімферополь – 2012 рік.