Фомін Володимир Васильович (1902 – 1942), Заслужений майстер спорту з футболу. Правий та центральний півзахисник. У “Штандарті” – 1917-1920, ОЛС – 1921-1922, КФК – 1923-1925, клубі Жовтневої революції – 1926-1927, “Динамо” Харків – 1928-1936. У збірних Харкова – 1923–1935, України – 1924–1935, товариства «Динамо» – 1929. Чемпіон СРСР серед збірних міст та республік 1924; 2-й призер чемпіонату (і Всесоюзної Спартакіади) 1928; 3-й призер – 1935; учасник чемпіонату 1931 року (у них – 9 матчів, 1 гол). 2-й призер чемпіонату товариства «Динамо» 1929. Чемпіон УРСР 1923, 1924, 1927, 1928, 1932 та 1934. Капітан збірних Харкова – 1928-1933 та «Динамо» Харків – 1928-1936. Входив до збірної СРСР 1926-1927. Учасник поїздок до Німеччини, Австрії, Латвії. Капітан збірної Харкова у поїздці до Німеччини у 1925. Учасник матчів зі збірною клубів Туреччини у 1931 та 1934, переможного матчу збірної України з «Ред стар» (Париж, Франція) у 1935.
Один із найтехнічніших футболістів 20-х – 30-х. Відмінно володів обведенням з використанням різноманітних фінтів, мав добре поставлений удар з обох ніг. У списках 44 та 33 найкращих футболістів року, складених редакцією журналу «Фізкультура та спорт» (№1 – 1930, № 2 – 1928). Увійшов до складу збірної СРСР 1924 р., затверджений Всесоюзною Радою Фізичної культури. Старший тренер “Динамо” Київ – 1938, “Динамо” Харків – 1937, 1939-1941. Розстріляний фашистами навесні 1942 року за приховування єврея. Увійшов до символічної збірної Харкова за 70 років (1978). Старший із трьох братів Фоміних.